Як добре i спокiйно... Хоч ти i не зi мною.
Не бушує серце, не прискорюється пульс.
Я вже не люблю! Неважливо, що було зимою.
Не зви мене, бо я не озирнусь.

Менi не треба бiльш тво§х обiймiв, поцiлункiв солод.
I не благаю я вiд тебе поглядiв нiжнiших.
Бо ти даруєш тiльки той нестерпний холод.
I ще слова, якi одержував вiд iнших.

Так, знаю бути неповторним неможливо.
I я ж повторюю - тебе вже не люблю.
Ти так обманював мене жахливо.
Пробач, образи i брехню я не терплю.

Ну, прощавай! Я згадувать тебе не буду.
I вже в душi панує спокiй без турботи...
Я все, повiр менi, мiй любий, все забуду.
Як ти забув мого кохання ноти.