Холодний дощ цiлує знов вуста.
I нiжно обiймає тихий вiтер.
Не тороплюся. Тихо йду сама.
А ти менi вже бiльше не потрiбен.

Мене нiколи ти не розумiв.
Щось iнше становилось важливiше.
Тому, пiшовши, ти нiчого не змiнив.
З тобою не було теплiше.

Ти був... I наче ти не був.
Все те, що вiдчувала - не вiдчув.
Я намагалась! Я терпiла все!
Але я бiльш не хочу згадувати це.