ДОНЕЧКА ГРУФФАЛО



Тож Груффало - татко давав свiй наказ
-	Дорогу до лiсу забудь по всяк час!
"Чом нi? Чом нi?" - "Бо в лiсi тiм є 
Великий Злий Миш, як вполює, зжує!

Зустрiв його раз" Казав вiн до малечi
"Це було давно, та я вдався до втечi."
"Який вiн з себе? Розкажи це менi,
Зросту скiлькi в ним є, кровожерний чи нi?"

"Все важко згадати" їй татко казав,
З хвилину мовчав та за вухом чесав
"Великий Злий Миш сильним є мов горила,
Луской вкритий хвiст, довшiй нiж в крокодила.
Страшнi його очi палають нестримно,
Вiд вусiв сталевих стає тобi зимно.

Наш Груффало взимку хропiв що є сили
А доньку його всю нудьга вже бiсила.

Хоробрiсть дитинка в собi вiдчувала
Тож тишком вiд татка з печери втiкала.
Густий падав снiг, вiтер злий завiвав
Шлях Донечкi Груффало в лiс прямував

Аха! Охо! Повзiння слiди!
Чиї вони є? Звiдки йдуть, та куди?
З пiд купи стволiв стирчить хвiст, плине тиша.
Чи може то бути хвiст Злого Миша?

На свiт слизнув звiр,малi очi в нього
 Вусiв то нема, їм рости нi з чого.
"Не схожiй на Миша" "Авжежж" мовив Змiй
"За озером, з Груфалiв торт їсть Миш твiй"
Густий падав снiг, вiтер злий завiвав
"Я далi пiду,"  лiс її не лякав

Аха! Охо! стрибання слiди
Чиї вони є? звiдки їдуть та куди?

Iз дерева очi палають у тишi,
Чи може то очi Великої Мишi?
На свiт  стрибнув птах , iз коротким хвостом
Та дзьобом безвусим на птаховi том.
 "Не схожий на Миша" "Ухху, я не вiн,
Пирiг Миш, що з Груффалiв, їсть сам один."
Густий палав снiг, вiтер злий завiвав
"Я далi пiду," лiс її не лякав

Аха! Охо! Вiд бiгу слiди
Чиї вони є? Звiдки їдуть та куди? 
Нарештi вуси! Та пiдземна норятка.
Чи може Злий Миш то i є те звiрятко?

З нори вилiз звiр, без вогнiв у очах
Луской хвiст не вкрит, нема сталi в вусах
"Не схожий на Миша", "Бо ним я не є.
Миш з Груффалiв чай попiд деревом п"є..."
"То все це казки!" малеча гукала,
Присiв на пеньку таку думку гадала.
"Не вiрю я в Миша Великого Злого"
"Аж раптом виходить з будиночку свого!
Маленький, не злий, хоч нарештi це Миш
Такого i на нiч iз голоду з"їж"
"Зажди" казав Миш. "Перш до їжi ставати,
Дозволь менi родича свого позвати 
На гiлку горiха мене пiдсади,
Подам я сигнал, та прийде вiн сюди".
I Груффала Донька розкрила кулак
"Великий Миш є? То давай йому знак!"

На гiлку Миш стриб, та сигнал дав у вись
А потiм казав "Зачекай та дивись"
I повна луна поза хмар виглядала,
Жахливую тiнь понаснiг вiдкидала
Що це за iстота велика та сильна?
Хвостом та вусами що рухає вiльно,
Чиї вуха за раз неосяжнi очима,
Гиганський горiх, що несе за плечима?
"Великий Злий Миш" налякалась дитинка
А Миш стрибнув вниз як щаслива тваринка
Аха! Охо! Вiд втечi слiди.
Чиї вони є? Звiдки йдуть та куди?
До Груффало втеча ота прямувала,
Де Донька його вже з нудьги не страждала
Хоробрiсть свою десь тихенько сховала
Та поряд iз татком солоденько спала.