в ньому Мати Укра§на

та барвиста рiдна мова

так бажана - колискова .

Я дивлюсь й очами бачу

маю в собi таку вдачу

А що вуха мо§ чують

руки й ручка занотують .

Що я бачу : Сходить Сонце

Воно свiтить у вiконце

Як те сяйво душу має

день собою зiгрiває .

Зiгрiває в кожну днину

Рiдну неньку Укра§ну

I мiста малi i села

Сонечко завжди веселе .

Що годиник в часi - лiку ?

Той горластий кукурiка

Пiвень - хто його не знає

день i Сонце зустрiчає .

Зустрiчають спiвом пташки

i малесенькi комашки

I волошок очi синi

дивляться на те промiння .

Прокидається природа

то все радiсть для народа

Бо природа душу має

всiх до себе пригортає .

Пригортає в кожну днину

пташку - квiтку i людину

Свiтлом Сонця привiтає

бо життя вона кохає .

Дуже гарна твоя врода

Мати - матiнко природа

То я бачу в кожнiй днинi

довподоби ти людинi .

Довподоби мо§ очi ?

Соняшник спитати хоче

Якi гарнi жовтi вi§ -

золото i ньому мрi§ .

Пелюстки так гарно сяють

Сонце в небi зустрiчають

Над - звичайна то картина

як побачить те людина.

В золотi тво§ синочки

Гарбузи i огiрочки

Пелюсточки розкривають

нiжне Сонечко вiтають .

Дуже гарна в квiтi диня

донечка i не єдина

Вона також в жовтiм квiтi

Золото що в теплiм лiтi .

В золотi природа сяє

дуже гарно - добре дбає

Щоб собою все зiгрiти

i було чому радiти .

Як природа наша мова

рiзно -барвна - кольорова

В пiснях долi - серце крає

В свiтi кращо§ не має .

Золото i нашi дiти

нiжним Сонечком зiгрiтi

Бо веселу вдачу мають

всiх собою зiгрiвають .

Вiдаю безмежну шану

внуку рiдному Богдану

Його очi Сонцем сяють

i собою зiгргвають .

В кожнiм днi його б тримати

пригортати - цiлувати

Та дивитись в його очi

до веселощi охочi .

Кожний день - з ним - в ньому жити

i як вiн - собi радiти

Дуже гарний наш Богданчик

папа каже що "бананчик " .

В кожний день - в Богдана мовi

є подяка - ласка в словi

Дякую - Богданчик скаже

наче мед на серце ляже .

Наче мед Богдана слово

хочеш чути - знову й знову

Що вiн зробить - що покаже

радiстю на серце ляже .

Всi Богдану дуже радi

Золото вiн бабi Надi

Як вона його шанує

обнiмає i цiлує .

Обнiмає в кожну днину

ту малесеньку людину

Що собою зiгрiває

i про бабу добре дбає .

Я дивлюсь в Богдану в очi

та вони ж темнiшi ночi

А як Сонцем в лiтi сяють

кращi в свiтi не бувають .

Кращi в свiтi нашi дiти

Сенс життя - будем радiти

Що таку вже вдачу мають

нас собою зiгрiвають .

-07 -2010 р