Зима
У бVлVй одежинV, що виблискуе на сонцV наче гVрський кришталь- це прийшла вона, володарка метушливих снVжинок.
Вона - самотньо стукаT у вVкна морозним вVтром...
Вона - посилаT на землю срVблястV уламки сVро-бVлявого неба...
Це вона - чарVвниця, розмалювала вVкна... перлинами вVзерункVв...
Вона перефарбувала все мVсто у бVле та голубе...так , що дерева нVби прийшли до нас з палацу СнVговоW Королеви...а будинки почали нагадувати тVстечка притрушенV цукровою пудрою...
здаTтся, виспVвуT десь, зовсVм поряд, на своWй розмальованVй сопVлцV, бешкетуючи по дахах, - Казка...
ЗдаTтся, МVсто прислухаTтся до казчиноW сопVлки...
НавVть сповVльнило свVй щоденний „бVг по колу”...
КутаTтся у зимовV пальта, а в серцях поступово розпалюTтся вогонь, вогонь чекання.
ВсV поринули в солодке пред-святкове метушVння...
В очVкуваннV цукерко-мандаринового Нового року та макового РVздва завмерли ялинковV прикраси та Vграшки...
А невдовзV постукаT у дверV, в розписному кожусV, з торбою до краWв наповненою дитячого щастя - Святий Миколай...
Той на кого затамувавши подих чекають всV „слухнянV” хлопчаки та дVвчата. руками татусVв та матусь покладе пVд ялинку шматочок мрVW у яскравVй обгортцV з хмаринкою бантом...