Аннотация: В кожнiй казцi є доля правди. А якщо, в цiй казцi неправдою є смерть? I якби все сталось, коли б Русалонька вижила?
- Мам, мам, а почитай менi казку!
- Яку?
- А про Русалоньку!
- Але ж ми ii вже читали i не раз.
- Ну то й що? Там така любов! Жаль тiльки, що Русалонька не вижила! Цiкаво, як би у них все було б, якби вона вижила i жила б з принцом?
- Та як у всiх у них би було!
- А як у всiх, це як? Мам, ну розкажи!
- Ну гаразд, слухай, моя рибко.
- Гад, сволоч, кретин! Ненавиджу!
- Дура перетинчастопала!
- Iдiот в коронi!
- Дебiлка чешуйчата! I навiщо я на тобi одружився?! Коли ти була нiма, ти була просто ангелом небесним! А коли в тебе був хвiст ти взагалi не могла бути поруч! Навiщо я взагалi на той корабель полiз, та ще й перед грозою?! Якби не та аварiя я б про тебе взагалi нiколи не дiзнався!
- А-а-а! Шкодує-є-єш? Я знаєш, теж вже не дуже рада, що зустрiла тебе i врятувала пiд час тiєi грози! Краще б я тодi взагалi не випливала i не бачила й не чула про тебе! Вийшла б за якогось тритона i жила б поживала та горя не знала! А все ти винен! Спокусив чесну невинну русалоньку!
- Це я-то спокусив? Чесну невинну русалоньку?! Та ти на себе подивися, риба - спокусниця!
- Це я-то риба?!! О, море! Де були мо§ очi, коли я виходила за тебе!
- Можливо, в тому самому морi?
- Та краще б ти втопився!
- Та краще б ти в пiнi розчинилася!
- Що-о-о? Ах, значить так! Хочеш щоб пiшла?! Добре, я пiду! I ти мене бiльше не побачиш! Ясно, тобi надутий, зарозумiлий, єхидний, самовпевнений.. м-м-м...
- Мам! Тат! Припини цiлувати маму! Вона ще не розказала менi усiєi iсторii! I я не розумiю, чому вони так сварились! Вони ж любили один одного!
- Любити-то любили, синку, але Русалонька була ще тiєю скандалiсткою!
- А принц взагалi альфонс i бабiй!
- А Русалонька..
- Ясно, ясно, я зрозумiв чому вони сварились,- замахав руками хлопчик,- вiчний конфлiкт iнтересiв. Ви менi iнше скажiть - як вони мирились-то?
- Як мирили-и-ись?
- Ну-у-у.. Принц вибачався перед Русалонькою, вона його пробачала...
- А перед цим вона вибачалась перед ним i вiн ii вибачав, бо винувата була вона...
- Що-о-о? Та ти...
- Так, всьо! Менi спати взагалi-то треба! Вкладiть мене спати i йдiть де-iнде сваритись! I в кого я такий спокiйний,- забурчав хлопчик.
Батьки хмикнули. Спокiйний? Це той спокiйний, який в дитсадку весь час бiйки за пiдвечiрком влаштовує? Чи той спокiйний, що весь час вiйни на дитячому майданчику провадить?
- Кажеш, Русалонька у всьому винна була?
- Ну-у-у..
- Ти ще нiжкою пошаркай!
- Я краще iнакше вибачусь!
- Ай,- засмiялась жiнка,- куди ти мене тягнеш невихований принц!
- Як куди? Миритись, Арi, миритись!
- Я не Арi! Мене звуть Арiєль!
- А я не принц, а вже давно простий середньостатистичний житель планети Земля! А ти моя незвичайна дружина Русалка!
- Я мiж iншим вже давно не Русалка, а просто Арiєль! Середньостатистичний житель, блiн! Де ти бачив середньостатистичного житель, що не старiє?
- А де ти бачила Русалку, яка не Русалка, а просто Арiєль? I взагалi - я тут помиритись намагаюсь, а вона...!
- Мовчи,- шепнула жiнка накриваючи його губи своiми,- мовчи i мирись, мiй середньостатистичний принц....