Аннотация: А чи може русалка бути твоєю прабабусею? I ким тодi будеш ти?
Дiвчина крутилася в лiжку i не могла заснути. Вона все згадувала iсторiю, яку сьогоднi розповiла бабуся. Точнiше не iсторiю, а сiмейну легенду.
- Йшла 1-ша свiтова вiйна. Твiй прадiдусь був одним iз лiкарiв у вiйськовому шпиталi.
Стояло лiто. Липень. То був останнiй рiк вiйни. Олександр(так його звали) працював у госпiталi, який знаходився у маленькому прибережному мiстечку.
Дивне то було мiсце. Широка рiчка, величний лiс i така тиша навкруги, аж у вуха дзвенiло i здавалося увесь свiт вимер. Молодому, на той час, хлопцю подумалося, що ця мiсцевiсть просякнута магiєю.
В один особливо спекотний день молодий лiкар вирiшив пiти скупатися на рiчку. В тому мiсцi куди вiн прийшов, лiс утворював природну галявину, з усiх бокiв закриту вiд людських очей. Мiсце то було вiдлюдне, а Олександр любив тишину i самотнiсть.
На цiй галявинi вiн уже бував кiлька разiв i там нiколи нiкого не було, проте цього разу в рiцiкупалася якась дiвчина. Вона стояла в водi по шию i її волосся лежало на поверхнi рiчки. Воно було чорним, як смола. Пiд ногою хлопця хруснула гiлка, незнайомка обернулась на шум i побачивши хлопця пiрнула пiд воду, щоб бiльш не виринати. Вiн встиг лише помiтити великi зеленi очi на її обличчi. Олександр ще трохи почекав i, зрозумiвши, що дiвчина пiд водою проплила кудись подалi i вилiзла на берег там, пiшов додому.
Наступного дня у госпiталi було не було багато роботи i лiкар вирiшив прийти на святкування свята Iвана Купала, яке влаштували мiсцевi мешканцi.
Прийшовши на галявину, де горiло безлiч вогнищ,
хлопець з головою поринув у веселощi. Раптом, вiн побачив бiля дерева дiвчину з рiчки. Молодик вирiшив вибачитись затой iнцидет i познайомитися з дiвчиною. Слово за слово i зав"язалася бесiда. Незабаром, Олександр дiзнався, що дiвчина сирота i що звуть її Наядою. Принаймнi, так вiн щойно почув. Вирiшив перепитати.
- Наядою?
- Надею, - засмiялася дiвчина.
Хлопець знав, що наяда - iнша назва русалки. Згадавши їхню першу зустрiч, вiн здригнувся. Русалок та iншої нечистi не буває! Навколишня природа пiдштовхувала його до того, щоб повiрити в цю неймовiрну iдею, але все ж вiн вiдкинув її. Пiсля свята Купала молодi люди зустрiчалися все частiше, а восени одружилися. Незабаром вiйна закiнчилася i подружжя поїхало на батькiвщину Олександра - в Київ.
Їхали вони на пароплавi по Днiпру. Одного разу молоде подружжя посварилося. В той же вечiр налетiла буря i корабель ледь не потонув. Олександр, згадавши розмову на Купала i зустрiч на рiчцi, злякався i вирiшив серйозно поговорити з дружиною. Дiвчина почувши теорiю молодого лiкаря, довго смiялась, а потiм не менш довго запевняла його, що не русалка.
З тих самих пiр, кожну зеленооку дiвчину в нашiй сiм"ї жартiвливо називають русалкою,- закiнчила свою розповiдь бабуся. - А тепер йди спати. Пiзно вже.
Дiвчина пiшла. А в душi все ще ворушилась недовiра. А може правий таки був прадiд, кажучи, що Надя русалка? Моживо, тому вона так любить воду? Генатика штука складна...
- АААА! Та що ж таке! Все! Спати!
I дiйсно - заснула. А ввi снi до неї прийшла чорноволоса зеленоока незнайомка, яка чомусь здалася дiвчинi рiдною, i сказала:
- Довiряй своєму серцю.
Сказала, й розсипалася тисячами водяних крапель.
А дiвчина прокинулась, вже знаючи вiдповiдь на питання, яке мучило її предка.