Повiльно помирає той, хто стає рабом звички,
Iз дня в день торуючи той самий шлях,
той, хто не мiняє вподобань, хто не ризикне змiнити колiр одягу, 
хто не заговорить з незнайомцем.

Помирає повiльно той, хто не пускає пристрасть на порог життя свого,
хто чорним по бiлому розставляє крапки над "i", 
замiсть того, щоб впуститиу розмiренi буднi вихор емоцiй,
тих, вiд яких загорається погляд, 
якi помилку перетворять на посмiшку,
якi вiд почуття страху чи просто вiд почуттiв примушують серце битися частiше.

Повiльно помирає той, хто з гнiву не здатен крушити, 
хто iз дня в день продовжує займатися нелюбою справою,
хто не ризикне визначенiстю заради невiдомого, 
заради мрiї своєї,
i хто нi разу не дозволить собi слiдувати голосу почуттiв.

Повiльно помирає той, хто не мандрує, не читає, не слухає музику,
хто у собi самому не бачить грацiї.
Повiльно помирає той, хто знищує власну любов, 
хто не дозволяє допомогти собi у скрутi, 
хто цiлими днями скаржиться на власну недолю
або неперестанний дощ.

Повiльно помирає той, хто кидає справу, не почавши її,
хто не ставить питань щодо незбагненних речей, 
хто не вiдповiдає, коли питаються про те, що вiн знає.

Уникаймо смертi у маленьких дозах, 
пам"ятаючи завжди, що бути живим - означає не просто дихати,
а прикласти значно бiльше зусиль.
I лише палке терпiння принесе блискуче вiдчуття щастя.

(пер. А.С.)