Я тут, на днi
Не рятуй мене, навiщо
Потонула я в тобi,
Та i зрозумала я вже пiзно,
Що не знайти вже виходу в тобi...
Мов лабiринт, мене в собi заплутав,
Що i тепер вже боляче до слiз,
Але коли в обiйми ти мене закутав,
Поцiлив промiнь щастя в нас наскрiзь.
Людину рятувати словом треба,
А можна i обiймами зцiлить,
У мене тiльки є одна потреба,
В твоїм коханнi всю себе втопить.